Булінг: 10 міфів та фактів
Існує багато міфів довкола
проблеми булінгу, і деякі з цих міфів часто призводять до серйозних помилок у
ставленні до булінгу, у знеціненні фактів та недовіри до свідчень
постраждалого. Таке відношення може підірвати те, що травмована людина відчуває
і як оцінює вчинене по відношенню до неї насильство. Булінг є неприпустимим у
жодній формі, і - як тільки суспільство про нього дізнається – він має бути
негайно припинений.
Міф 1: булінг є нормальною частиною
дитинства, і варто просто ігнорувати його.
Факт:
Булінг не є
"нормальним" або прийнятним у будь-якій формі, і ігнорування може не
завжди призвести до його припинення. Якщо є така можливість, потерпілий має
довіритись дорослій людині, можливо, це хтось із батьків, вчитель, шкільний
психолог, які почнуть протидіяти булінгу. Просто терпіти – означає втратити
самоповагу і залишити ситуацію безнаказанною.
Міф 2: повідомлення про булінг погіршить
ситуацію.
Факт:
Можна
переживати, що повідомлення про булінг може призвести до ескалації конфлікту,
або що дитині, яка зазнала насильства, просто не повірять. Важливо довіритись
тим людям, які готові і мають досвід протидії булінгу.
Міф 3: варто не боятись і дати здачу
тому, хто залякує, це його зупинить.
Факт:
Фізичне
протистояння є слабшою позицією і провокує продовження конфлікту. Соціальна
реакція діє краще, коли з’являються активні учасники – дорослі, які готові
протидіяти і припинити булінг.
Міф 4: діти виростають і припиняють
чинити насильство.
Факт:
Найчастіше діти,
які залякують, можуть вирости і стати дорослими, які знущаються або
використовують агресивну поведінку, щоб отримати те, що вони хочуть. Ця модель
поведінки у підлітковому віці закріплюється як успішна.
Виняток
стновлять випадки, коли в ситуацію булінгу втрутились відповідні органи влади,
школа чи батьки і поставили під сумнів успішність даної стратегії.
Міф 5: булери такими і народилися, у них
така генетика.
Факт:
Діти, схильні
чинити насильство, часто переймають цю поведінку з навколишнього середовища або
деколи відтворюють поведінку насильства щодо них самих. Генетика не відіграє
провідної ролі у даному процесі.
Міф 6: булери шукають влади, тому що
відчувають себе безсилими.
Факт:
Булери
використовують агресію щоб отримати те, що вони хочуть, і часто це працює.
Багато дітей на ранньому етапі експериментують з агресивною тактикою, але
модифікують поведінку відповідно до впливу середовища, у якому вони виростають.
Міф 7: діти, які стають булерами, самі
зазнали зловживання
Факт:
Довготермінові
дослідження дуже маленьких дітей, які зазнали зловживання в дошкільному віці,
показують, що вони стають скоріше жертвами, а не насильниками, які слабо
контролюють свої емоції.
Міф 8: булінг є проблемою, яку повинна
вирішувати школа.
Факт:
Це суспільна
проблема. Школа - це просто місце, де найчастіше відбувається булінг, тому що
саме там збираються діти. Дорослі встановлюють тон, який формує поведінку
дітей.
Міф 9: булінг відбувається лише у школах.
Факт:
Це не так, адже
булінг може відбуватися у будь-якому іншому місці. Це може бути поза школою, в
коледжі, в університеті чи навіть на роботі.
Міф 10: ознаки булінгу легко помітити.
Факт:
Не завжди легко
виявити ознаки булінгу, оскільки вони можуть не бути фізичними та очевидними.
Емоційний, словесний та інтернет-булінг може часто залишати шрами, яких люди не
побачать.
Використання цих
міфів може допомогти у обговоренні складних та незручних питань під час розмови
про булінг у класі. Також ці міфи та факти можуть використовуватися як ресурс
для підлітків.
Коментарі
Дописати коментар